Контакти
Меню
Пошук продуктів
Пошук
Премікси для ВРХ
Премікси для свиней
Консерванти для силосування
Продукти для гігієни та консервування кормів

Асортимент продукції

    Область застосування

      Категорії продукту

        Що треба знати про еспарцет
        Еспарцет – такий незаслужено забутий…

        На сьогодні вітчизняні господарства намагаються уникати вирощування багаторічних бобових трав, адже це потребує неабиякої уваги, чималих знань і, як не крути, застосування якісної техніки. Під час розмови з одним керівником господарства дізналася, що відповідні бажання у багатьох тваринників нібито і є, і спеціалісти також, але все рівно щось не дуже добре виходить… із люцерною. Що вже казати про еспарцет!

        Її королівській величності Люцерні ми присвятили цілий розділ у травневому випуску журналу «Тваринництво та ветеринарія» журналу «Пропозиція» і з величезним задоволенням і не менш величезною зацікавленістю про довжуємо писати про неї і сьогодні. При нагідно не оминемо такий незаслужено забутий ба гатьма господарниками високобілковий, цінний як рання кормова культура еспарцет. На жаль, площі його посівів на сьогодні не такі, яких потребує виробництво. Причинами цього, насамперед, є недостатня обізнаність тваринників про високу господарську цінність культури та слабка поінформованість про технологію вирощування високих і стабільних урожаїв еспарцету за низької собівартості його вирощування.


        Іде аль ний корм
        • Цінна кормова культура. У 100 кг зеленої маси міститься 19-20 к. о., у сіні — 50-51 (тобто за кормовою цінністю не поступається люцерні).
        • Зелена маса еспарцету – добра сировина для приготування сіна, сінажу та силосу. За якістю і збором сирого протеїну еспарцет поступається люцерні, а за вмістом загального цукру – перевершує її.
        • У сіні еспарцету міститься 9,9% протеїну і 24,8 — клітковини. Каротину в еспар цетовому сіні міститься в 2,5 раза більше, ніж у сіні люцерни.
        • На отримання 1 т сіна еспарцет споживає із грунту: фосфору – 6-7 кг, калію – 18-20, кальцію – 11-12, магнію – 1,5-1,7 кг.
        • У зеленому вигляді еспарцет не викликає тимпанії (здуття) у жуйних тварин, тому вони охоче його поїдають.
        • Посіви еспарцету – відмінне пасовище для всіх видів худоби (культура стійкіша до умов випасання, ніж люцерна).

        Екологічно безпечний

        • Еспарцет має стрижневий корінь, що проникає вглиб на 2-3, інколи – до 10 м. На корінні кількість азотфіксуючих бульбочок більша, ніж у люцерни. Влітку за настання посухи еспарцет зберігає життєздатні бульбочки.
        • Екологічно безпечний попередник для сільськогосподарських культур, особливо для озимої пшениці, причому післядія відчутна протягом трьох років і довше (має добре розвинену і глибокопроникну кореневу систему, максимально фіксує азот у грунті — 100-200 кг/га).
        • Еспарцет – типовий ксерофіт (ксерофіти – рослини посушливих районів). Завдяки потужній кореневій системі може добувати воду із глибини понад 1 м, в умовах із обмеженою кількістю води еспарцет перевершує люцерну за врожаєм сіна. Максимальне споживання вологи з грунту припадає на період бутонізації – початок цвітіння.
        • Еспарцет є одним із найкращих фітомеліорантів (сприяє оструктуренню грунту, відновлює баланс його родючості, збагачує органічними речовинами та іншими легкозасвоюваними елементами).
        • Хімічний аналіз сухих органічних решток, накопичених еспарцетом в орному шарі, показав, що в них міститься від 1,51 до 2,01% азоту і від 0,48 до 0,58 — фосфору. У перерахунку на гектар виходить, що після дворічного використання посіву еспарцету в грунті лишається близько 63,494,6 кг/га азоту і 19,7-26,1 кг/га фосфору, що дуже важливо, оскільки не всі сільськогосподарські товаровиробники можуть придбати дороговартісні добрива.
        • Якщо використовувати еспарцет як сидерат, то його заорювання буде еквівалентне внесенню 30-40 т/га гною, до того ж витрати на його вирощування і заорювання вдвічі-тричі нижчі, ніж на внесення гною.
        • Значно менше інших бобових трав ушкоджується шкідниками та хворобами.

        Невибагливий до умов вирощування

        • Придатний для вирощування на чорноземах, сіроземах, суглинках, піщаних, супіщаних і навіть на мергелевих грунтах. Добре росте на малородючих землях (на відміну від люцерни, яку можна вирощувати на різних грунтах, але найпридатнішими для неї є всі види чорноземів та багаті на вапно темно-сірі реградовані грунти).
        • Не слід висівати на кислих ущільнених грунтах без попереднього вапнування (у цих умовах пригнічується розвиток бульбочкових бактерій).
        • Має слабку солевитривалість. За хлоридносульфатного типу засолення (0,05-0,1%) енергія проростання насіння знижується вдвічі-втричі, також зменшуються польова схожість і врожай.
        • Відчуває нестачу світла. Покривна культура змен шує урожай еспарцету.
        • Найсприятливіші умови для отримання високих урожаїв зеленої маси, сіна та насіння еспарцету створюються за вологості грунту 60-80% його повної вологоємності, у люцерни цей показник становить 80-90%.
        • Еспарцет, порівняно із люцерною, більш посухостійкий, його транспіраційний коефіцієнт дорівнює 500-700, а в люцерни — 700-900. В основі посухостійкості еспарцетових рослин лежить, головним чином, здатність протистояти зневодненню під час в’янення.
        • Зелена маса еспарцету має більшу, порівняно із люцерною, вологоутримувальну здатність – на 8,5-15,2%, що ще раз підтверджує високу посухостійкість цієї культури.
        • На 20-й день після появи сходів довжина центрального кореня рослин перевершує їхню висоту втричі-вчетверо.
        • Добре вирощувати за технології кормового багатопілля.
        • Попередник еспарцету – картопля, буряки, а також культури, під час вирощування яких вносили органічні добрива. Грунти, на яких вирощували соняшник, для еспарцету непридатні, оскільки цей попередник дуже висушує грунт.

        Вирізняється раннім цвітінням, перший укіс — на п’ять-десять днів раніше від люцерни.
        Агрономія

        • Слабо реагує на внесення органічних і мінеральних добрив, проте внесення суперфосфату підвищує врожай зеленої маси.
        • Повністю забезпечує себе азотом завдяки симбіотичній азотфіксації. Для одержання реального економічного й екологічного ефекту азотні до брива під еспарцет не вносять.
        • На родючих грунтах після зернових і просапних попередників під еспарцет мінеральних добрив також не вносять. На бідних грунтах під оранку використовують фосфорні та ка лійні добрива.
        • Насіння перед сівбою протруюють фундазолом, обробляють ризоторфіном і мікроелементами (бор, молібден, марганець).
        • Оптимальна глибина загортання насіння на важких грунтах 2-Зсм, на середніх і легких 3-4 см. За сівби на глибину 5 см різко знижується його польова схожість.
        • Норма висіву еспарцету — близько 4,06,5 млн шт./га (60-100 кг/га). Після сівби грунт коткують.
        • Найкращий термін посіву еспарцету ранньовесняний, усю роботу із підготовки грунту під висів слід проводити восени попереднього року.
        • Еспарцет і його травосуміші сіють під покрив. Найпоширеніші покривні культури — ячмінь та овес. Еспарцет, порівняно із люцерною, більше пригнічується покривними культурами.
        • Потребує менше тепла, ніж люцерна. Досить стійкий до морозу (здатен витримувати весняні заморозки до -9°С, насіння починає проростати вже за температури 1…2°С, оптимальна температура проростання — 18…25°С).
        • Вирізняється раннім цвітінням, перший укіс — на п’ять-десять днів раніше від люцерни. Оптимальний термін збирання еспарцету та його сумішок – період бутонізації — початку цвітіння, коли корми мають найвищу поживну цінність.
        • Оптимальний режим використання — два укоси. Останній укіс проводять не пізніше ніж за місяць до відходу рослин у зиму.
        • Висота зрізу — не більше ніж 7-8 см.
        • Для захисту від шкідників посіви обприскують інсектицидами Актел лік, Волатон тощо.
        Цінний медонос
        • Прекрасний медонос (із 1 га його посіву одержують 1,0-1,5 ц меду).
        • У розпал цвітіння еспарцету віддають перевагу до 95% складу робочих бджіл і лише 5% із них відвідують інші медоноси. Люцерна, на відміну від еспарцету, запилюється дикими бджолами та джмелями, свійські бджоли дуже рідко використовують люцерновий травостій для медозбору.
        • Квітка еспарцету дуже приваблива для медоносних бджіл (вона утворює багато нектару із вмістом цукру від 37,2 до 55,6%).
        • Перша третина цвітіння найнектароносніша, потім процес нектароутворення згасає.
        • Бджоли охоче відвідують посіви еспарцету в жарку та суху погоду, коли інші медоноси майже не виділяють нектару. Процес квітування перебігає неодночасно: загальна тривалість цвітіння однієї квітки двітри доби.
        • Розміщення бджолиних вуликів на посівах у період масового цвітіння значно підвищує врожайність еспарцетового насіння. Пасіку ставлять ближче до центра насіннєвої ділянки, на великих масивах відстань між групами вуликів — не більше ніж 750 м.
        • Еспарцетовий мед дуже за пашний (на гадує аромат троянд), приємний та ніжний на смак, довго не кристалізується. Є думка, що цей мед найсмачніший з-поміж усіх його сортів. Бджолярі називають еспарцетний мед жіночим.